***

Владочка Лис
Колись ти був для мене ідеалом,
Якого я малювала у своїх снах.
Я думала ти будеш принцом
Із моїх дитячих мрій.

Проте пройшов час,
Я виросла і перестала мріяти.
Одного разу доля звела нас,
І ми з тобою закохались.

Мені було добре з тобою,
 Біля тебе я була щасливою.
Ми будували плани на майбутнє,
Та їм не судилось збутися.

Через три місяці ми розійшлися,
Мрії, мов діамант, мої розбилися
Я думала що життя закінчилося,
Проте я в цьому помилилася.

Я знайшла в собі нові сили,
Які жити мені допомогли.
Життя дало мені зрозуміти –
Не тобі судилося моїм принцом стати.

Я зустріла чудового хлопця,
З яким зустрічаюся.
Зараз він володар мого серця,
Якому для тебе немає місця.

Ти назавжди втратив свій шанс,
На те, щоб бути зі мною.
Та знай, прийде ще час,
І ти захочеш повернути мене.

Проте буде занадто пізно,
Я буду уже з тим, хто робить мене щасливою.
Ми розійшлися з тобою навічно,
Я буду НЕ твоєю коханою.

Я перестала вірити снам.
Я довіряю  і вірю лише тому що бачу.
Між нами усе було як сон.
І зради я тобі не пробачу.

Ти зрадив раз, зрадиш і вдруге.
Де ймовірність що ти змінився?
Ти таким і залишишся,
Не зійдуться більше наші дороги.

Я зараз з тим,хто мене любить.
Хто зумів мене прийняти такою яка я є.
Я знаю – він мене не зрадить.
І я буду щаслива з ним.

В мене до тебе прохання:
«Не стій на моїй дорозі.
Між нами не було кохання,
Воно замерзло на морозі.»

Колись ти знову появишся
У моєму щасливі житті.
Ти скажеш мені «Я змінився»
Та я уже не повірю тобі.

Ти знову згадаєш мене.
Захочеш вернути почуття.
Їх більше не повернути. Вони будуть зіркою на небі.
А ти просто будеш згадкою у моєму житті.