Нэ любыла мэнэ Матэ

Надя Адамова
Нэ любыла мэнэ Матэ
За провдивые слова
Та була я грубовата
З нэю в ти года

А вона мэнэ любыла
Як скажу на том и будэ
Ны литалы попусту слова

А любыла мэнэ Матэ
Як спивала писни
Но ни разу, но ни разу
Нэ циловала в жизни

Ти года булы сурови
Було нэ до ласки
Голод, холод да война
А вона у нас одна

Так спосибо тоби Матэ,
Шо не циловала,
Но ночами ты мэнэ
Часто укрывала
Называла мэнэ Надькой
Я нэ обижаюсь
Нэ дарила мэни ласки
Тэбэ вспоминаю

Тэбэ не забуду, вично
Нэ дарила мэни ласки
Тэбэ вспоминаю
Тэбэ не забуду, вично

Вично ридна Матэ
Вично помныть буду.
Вично помныть буду.