Вiр, я не здамся

Оля Каракай
Ти за мною на урвища темне дно.
Ти зі мною в найглибшу прірву.
Тобі єдиній на мене не все одно.
З душі своєї для тебе завіси зІрву.

Я роздрібненим був все життя своє.
В самоті я навіть поруч з людьми.
А тепер відчуваю, що ти в мене є
Серед люті людської та тої чуми.

Та чи мріяти міг я про щастя таке?
Та чи маю я право бути з тобою?
Силу дай зберегти це щастя крихке.
Дівчинко, вір - я не здамся без бою.

11.12.13