ти стала не такою як раніше,
де ділась твоя врода, чистота?
ти стала ще доросліша, гарніша,
але якась прозора і пуста
твої вуста палаюче-червоні,
і штучна пристрасть у твоїх очах
від пудри білі рученьки, долоні,
тоненькі пальчики в підроблених перстах
раніше ти цвіла ненача ружа,
сором'язлива дівчина-краса,
та потім ця міська, мерзенна стужа,
тебе зломила, як стебло коса.
ти стала не тією, ти вже інша,
я знав тебе незірвану п'янку
а зараз ти не та, ти стала гірша,
колючки, що росте на смітнику
сама тепер ти роздаєш поради,
які краще пачохи надягти
і як свої підкреслити принади,
куди і з ким увечері підти
ти продаеш себе! сама це знаеш,
вдягаючи глибоке декольте
говориш, що сама всіх обираєш
ти знаеш хто ти! слово це просте!
Повія! ти Повія! ти Повія!
О Господи, та ким же стала ти
була моя ти неосяжна мрія
а зараз знаєш всі міські мости
так гордо цокотять твої підбори
тебе не люблять, тебе просто хочуть
тобі були підвладні усі гори
в підніжжя їх ридаєш ти щоночі...