Проліски.
Вони цвітуть -
тендітні,
первозданні,
В холодних лапах лютої зими.
Цвітуть.
А ми замкнулися в стражанні.
Надію втратили.
ЗОвсім зів'яли ми.
Пустили в душі сивий холод лютий,
Замкнулися. Ні іскри, ні тепла.
О, як могли зневіритись, забути,
Коли любов між душами була!
Коли проміння осявало ясне
Твої іскристі очі повсякчас!
Поглянь-но!
Ніжні проліски прекрасні
Серед зими ізнов єднають нас!
Такі незламні посеред заметів!
Такі глибинно-сині, і стійкі,
Вони коханню провіщають злети,
І лютий холод топлять на струмки!
Вони цвітуть
- з надією у серці,
Що кроки нам лишились до весни.
Давай, коханий, будемо відверті,
Цей лід на серці
відігрієм ми...