Як лід холодний - полум'я вогню
У його серці мертвому палало,
Він мовчки слухав всю її брехню
І це його зсередини ламало.
Він сів на постіль з пахощами снів –
Колишніх снів закоханої пари,
А в грудях лиш ледь-ледь вогонь жеврів,
Ледь відчувалися під ребрами удари.
Його думки, затьмарені коханням,
Його дорослі, та такі дитячі мрії;
Який сліпий він був тоді ще - зрання,
І як увечері тепер все розуміє...
Все знищене, мов після землетрусу,
Розбиті долі - хай вже Бог один карає,
Але чому тоді так сильно руки трусить,
Але чому тоді у грудях ще палає
Торф'яний шмат безсмертного вогню,
Усе на світі їй одній віддавши,
Хтів крикнути: "Люблю тебе одну!",
Та мовчки залишав її назавжди ! ! !