Наче казка

Десь там за вирієм, за краєм,
На несплюндрованній землі
Жила собі неначе в раю
Родина, як зразок сім’ї.

Усе життя татусь і мати
Були у мирі та труді,
Навчали доньок працювати
І не коритися біді.

Всі три сестри собою гарні,
Не вередливі, не дурні.
Батьки пишалися: «Не марно
Пройшли роки. Бог борони.»

Одного разу в їх родину
Прийшов обізнаний шахрай,
Не відчуваючи провини,
Батькам сказав : - Дітей віддай!

Вони стояли на порозі
Безсилі, наче ковилі.
Натерті руки, ноги босі –
Донькам все краще віддали.

А сестри лагідно всміхались
Та із шахраєм – за поріг.
Ще й над старими забавлялись,
А той підштовхував на гріх.

Минуло так років багато,
Давно батьки пустили дух.
У сварках доньки їх завзято
Розбили дім свій в прах і пух,

Та й опинились на дорозі.
Мовчазний степ на всі боки,
Там у степу стоять і досі
Закам’янілії дівки.

12-14.12.2013
м. Харків


Рецензии