Мені матуся говорила:
«Не кохай ти донечку,
Бо він згубить твоє серце,
Загубить і доленьку».
А я кохала і кохаю,
Одного його на серці маю.
Він в коханні мені клявся
І одружитись обіцявся.
Мені матуся говорила:
«Не чекай ти донечко,
Бо не прийде твій коханий,
Уже сходить сонечко».
А я чекала, все чекала,
Кожин вечір виглядала.
Де ж мій милий забарився?
А він на іншій одружився…
Мені матуся говорила:
«Не плач моя донечко.
Єсть на світі у нас Боже,
Він розсудить донечко».
А я плакала й страдала,
Свою долю проклинала.
Чому вірила й кохала,
Краще б я його не знала.
Мені матуся говорила:
«Не співай ти донечку.
Проспіваєш своє щастя,
Проспіваєш доленьку».
А я співала і співаю,
Без пісні я життя не маю.
Моя пісня мене розважить,
Мене пісня моя не зрадить.