Наче календарні сторінки
Обриває вітер жовте листя,
І кружляє ледве-ледве, мов у сні,
Для спОкою шукає собі місце.
В золОчене одягнене вбрання,
Як зіроньки нічні літить наснитись,
Уносить його вітер навмання,
Скоріше щоб від листячка звільнитись.
Вкриває землю,мов золотим плащем,
Так би уже до віку залишитись...
А може вмиється закоханним дощем,
Хтозна,чим може навесні перетворитись.
Проліском розквітне на горбку,
Всміхаючись, неначе добра доля,
Чи фіалкою чарівною в садку,
Зібрав блакить,немов небесна воля.
Осіннє листя - як i людське життя,
В майбутньому, хтозна, як поталанє,
Чи зійдеш зіркою із забуття,
Чи тлітимеш, аж поки кликне шлях останній.