І от тоді, коли ти дійсно треба,
Тебе не кликатимуть на ім'я,
А "Сину!", "Батьку!" Навіть жить без тебе...
Ні... Жити зможуть. Зміг же, якось, я.
Але лише єднання твого "Хочу!"
З отим "Потрібно!" творить почуття,
Наповнюючи сенсом дні і ночі,
І є (яке вже є...) життя.