Полем кроки непосильні:
заметіль збиває з ніг.
Ніби попіл небосині,
пада, засипає сніг.
Пада сніг, блакить згорає,
розгулялась заметіль.
Та зима не подолає:
на Святого Миколая
ми в долоні золотій.
Пада сніг небесно-білий
на беззахисність земну,
щоб гріхи нас не згубили,
як мороз – озимину.
Хоч і ворог наш лютує,
ніби знак спасіння – сніг.
Кожне серце безпритульне
знає: Бог усіх врятує,
забере до себе всіх.
Бо ми всі – Ісуса діти,
всі ми – Господа сім’я.
Хоч нам сонечко не світить –
сніг нам сонячно сія.
Хоч нам сонце не палає –
свічі і серця горять.
На Святого Миколая
снігом землю покриває,
світлом Божа благодать.
19.12.2009