Вже вечір накрив місто мрій,
І за вікном видніється іній,
Що рахує час останніх надій,
В мить, коли сніг торкається вій,
І разом із сльозами котиться по щоках,
Коли троянди тримаю у ніжних руках,
А квіти не замерзають на морозі,
Хоча серце у невимовній тривозі.