Шон Маклех. Памяти Питера Шеймаса Лоркана О, Тула

               

                Шон Маклех.

          Памяти Шеймаса Лоркана О Тула.


            Глеб Ходорковский(перевод)

                "Не будет тебя ни на улице, ни в ночном электрическом шорохе..."
                (ХУЛИО КОРТАСАР)

            
       Вернувшись
       Из пустыни людской души
       Заглянув в отвратительный мир
       императоров-ублюдков
       Важно остаться учителем -
       Последним учителем
       последнего Сына Неба
       С песком в горстИ
       То ли Аравии,
       То ли песка бесконечности времени,
       С легендой о мудром короле
       который бродил по свету
       в поисках вечной Ирландии.   
       Как мало мы понимаем,
       Что горсточка лицедеев
       Играет для хворого человечества
       Путь
       К иллюзорной истине слов.
       Окна холодных домов
       В которых никогда не топили
       И где могли зимовать только львы,
       Пустые глаза толпы
       Уже три тысячи лет
       Требуют только зрелищ
       Кровавых как тень Борджиа.
       Ты прошёлся по свету
       Шагами мастера зонтиков
       Или шапок сознания
       и сказал один только раз,
       заглянув в наши души:
      "Я пытаюсь быть джентельменом."
       А мы улыбнулись.
       Как горько это звучало
       в устах ирландца...



            *     *     *



       Памятi Пiтера Шеймаса Лоркана О Тула


Шон Маклех
                «Тебе не буде ні на вулиці, ні в нічному електричному шурхоті…»
                (Хуліо Кортасар)

Вертаючись з пустелі людської душі
Зазирнувши в потворний світ
Кожного імператора-покидька
Важливо лишитися вчителем –
Останнім вчителем останнього Сина Неба.
У жмені пісок
Чи то Аравії
Чи то нескінченності часу
Легендою про мудрого короля
Ти мандрував по світах
У пошуках одвічної Ірландії.
Як мало ми розуміємо,
Що тільки жменька лицедіїв
Зображає хворому людству
Шлях
До примарної істини слів.
Вікна холодних будинків,
Що ніколи в житті не опалювались,
Де можуть зимувати тільки леви,
Пусті очі глядачів,
Що вже три тисячі літ
Хочуть лише видовищ
Кривавих як тінь Борджіа.
Ти пройшов по світу
Кроками майстра парасольок
Чи капелюхів свідомості,
Сказав лише один раз
Зазирнувши у наші душі:
«Я намагаюсь бути джентльменом.»
А ми посміхнулись.
Як це гірко звучало
В устах ірландця…


© Copyright: Шон Маклех, 2013
Свидетельство о публикации №113122000363