***

Як багато людина ще в світі не знає,
І пізнать вона прагне це знову і знов.
Так і я прагну в світі тебе відшукати,
Моя зірка кохана, усмішка, любов.
Я завжди буду битися за твоє щастя,
Не збагну тільки як, і коли, і чому…
Хіба не помічаєш мої ти страждання?
Замасковані під нескінченну любов.
Нескінченну жагу до навчання і танцю,
До поезії, співу, природи, то й що?
Приховати від тебе я все і не прагну,
Але ж  ти помічати не хочеш, і знов…
Знов я вирушу в мандри, на пошук любові.
Але я не знайду там нікого, чому?
Бо у серці моєму немає вогню.
Битись далі не хочу, не буду страждати,
Але ти повертайсь, пам’ятай що люблю…