Трапляються люди, що гідні поваги:
Розумні, щасливі і добрі в душі.
Які не зважають на власні звитяги,
Не курять, не пьють, не беруть анаші.
Увічливі, чемні, на всякого долю
Спроможні знайти справедливі слова!
І серце гаряче, і прагнуть до волі.
Принести води, нарубати дрова...
Направить на краще, не за течією.
Можливо. У мріях. Або у кіно.
Насправді навколо (ти сам офігєєш)
Солодкі назовні, на смак як гівно.
Частіше такі, що аж проситься тазік:
Холодні, порожні, гидотно рідкі,
Що так би їх всіх посадити в "УАЗік"
Й відправити разом десь на Соловки.
Живуть і не хочуть ніяк зрозуміти
Творця всеблагого величі ідеї.
Круті, ніби в кожного Вессони-Сміти...
Не люди, їй-богу, якась діарея.