Натхнення тут:
http://www.stihi.ru/2013/12/24/1922
Лиш одна мить двох за руки тримала
Та промайнула іскра поміж них...
-Невже весь час на мене ти чекала,
Про це молила Бога, всіх святих?
Стояла босоніж ти край дороги,
Ходила до світанку по полях,
Шукаючи мене, збивала ноги,
Тернистий шлях корився мозолям...
-Тебе найшла у тихім, ніжнім слові,
Та в пісні солов'їній у гаю,
Сни дарував казкові, кольорові,
В них почувалася з тобою як в раю...
Все це мені давало сил чекати,
А мрії малювати у віршах
І промайнувши поряд, упізнати,
То завітав мій сизокрилий птах...
Так довго босоніж мандрують долі,
Щоб на хвилинку в очі зазирнуть,
Залишити ескіз свій на долоні,
Рядки душі у ніжність загорнуть...
П.В.М 24.12.2013г.