Д.М. присвячується...
P.S.: я безнадійно закохана в твою посмішку :-)
Ти сміявся в той вечір... І на душі ставало так світло,
Ніби всі зірки спалахнули в ту мить водночас...
Цілувала поглядом плечі твої непомітно...
І, здавалось, ніби для нас зупинився час...
Ти так щиро сміявся. І дощ починав крапати.
А від тебе йшло якесь неймовірне тепло...
Було затишно так, що від щастя хотілося плакати,
Й неважливо було, що вітер рвався крізь скло...
Ти раптово затих. Тріскотів лиш вогонь у каміні...
(Глибину того погляду я ніколи в житті не забуду)
Ти дививсь так відверто, що у мене тремтіли коліна,
І не мало значення, що після цього буде...
Все здавалось примарно-химерним - і ніч, і та літня злива,
Ніби хтось заслонив нас від світу своєю рукою...
І в ту мить я хотіла, щоб ти був безмежно щасливий...
А ще просто хотіла назавжди лишитись з тобою...
17.08.2013