http://www.stihi.ru/2010/11/19/8540
Так шла в истоме кругом голова,
И так переплетались страстно руки,
Как будто после длительной разлуки
Попали в сказку, встретившись едва,
Как будто наверстать хотели враз
Упущенное в монотонных буднях,
Грозил нам явный приговор, как будто,
Ещё момент, и… - за решётку нас…
Любилось так, как наяву невмочь,
Несбыточное снова в грёзах млелось,
И до оскомы целовать хотелось…
Там, за дождём осенним эта ночь…
Оригинал
І обертом ходила голова,
І спрагло так переплітались руки,
Неначе після довгої розлуки
Занурились в небачені дива...
Неначе, надолужуючи час,
Прогаяний у монотонних буднях,
Неначе ствердять вироки осудні -
Іще момент - і загратують нас...
Отак кохалось! Наче наяву
Незбутність та примарилась, наснилась -
Аж до оскомин цілувать хотілось
У ніч осінню, тиху, дощову...