І мряка, і тумани... І негода
За вікнами моїми ворожила.
А у душі застигла прохолода
У відчаї розлуки затужила.
Здавалося, дощі хотіли змити
Усі мої утіхи і печалі,
Та голосу кохані оксамити
У телефоні піснею звучали...
І сяяло тоді усе навколо,
Тумани осідали чарівливі,
Вчувалось вітру віртуозне соло –
Все тануло у незбагненнім диві!
2013