Чи то вітер затих?
Чи то просто я крила згорнула?
Підбирала пір`їнки, які вальсували з нудьги...
Але осінь шептала:
"Я знаю... І я не забула..."
То не падало пір`я. То просто вмирали листки.
Поміж жовтого листя,
Що легко корилося долі,
Відшукаю себе... Чи то просто відлуння часів?
І згадається вечір...
І погляд отой мимоволі...
І як пахнув той дощ, що запалену душу гасив...
Та чи зміг загасити
Розбурхане вітром багаття?
Та й хіба я могла не подати своєї руки?
Я стояла одна
У промоклому наскрізь платті
Й намагалась зібрати розкидані вітром думки...
І летіла душа у незнане...
Здавалось, так треба...
Десь туди. До зірок. За межу вам відомих світів.
Не тримайте мене, -
Це все рівно, що втримати небо
У долонях, ослаблених шалом жорстоких вітрів.
12.11.2013