***

У такі моменти, як сьогодні,

Завжди згадую її,

Як окисом водню, наче

Пам'яттю обробляю дні.

Дивне знайомство, почала зі мною жити
 на весні.
Та дивувала мене, навіть увісні.

Малювала на стінах в мене на кухні,

Тим самим малюючи, у моїй голові на
пам'ять, свій портрет.

Розмовляла зі мною ніби з котом,
 залишаючись тет-а-тет.
Пила кисле сухе червоне вино,

Натягувала штори завжди повністю,
 так, що не видно зовсім вікна.

Наче ми самі у кімнаті зі своєю
 свідомістю,

Наче світу, окрім кімнати і не було.
Часто співала вранці,

Коли готувала сніданок та трав'яний
 чай,

який невідомо звідки приносила,

Ще танцювала дивні танці,

Потім будила мене з ним, та щось казала про кайф,
та долю, яка звела у дивні
 відносини.

Витрачала, на диво, для дівчини,

Хвилин п'ятнадцять на все у ванній,

Коли виходила, завжди намагалась
 намочити мене волоссям.
Її розповіді про відчима та малювання,

І досі у мене в голові їх відголосся...

В деталях пам'ятаю те татуювання,

Яке вона так хотіла.

Цікаво, чи вона його таки зробила?

В неї вже було три, але це було особливе,

Яке вона сама довго малювала,

Дивний та цікавий сенс у нього вона
 вклала...

Та, нажаль, її постійно кудись тягнуло,

Не могла залишатись на місці.

Поїхала за кордон одного разу в кінці
 літа, та без жодної вісті,

Чотири роки минуло...