Одна лиш мить,твій подих і вуста,
Такі ще ніжні, рідні і мої,
Ця зустріч, погляд, щирі ті слова,
Які шептав тоді мені.
Все було так, немов би назавжди,
Любов'ю сповнилось таке ще юне серце,
Я так люблю тебе, люблю, прости
Нам не судилось, мабуть, доля шепче.
А за вікном мороз, ідуть сніги,
А я невільно думаю про тебе,
Ще не забула, мені сняться сни,
Де ти знов мій, а іншого й не треба...