Усе спокійно, сонно, тихо...
Тут не спіткає тебе лихо,
тут ти в колисці власних мрій
Чекаєш вибуху подій.
І ось...Заграва -
Повзе помалу, наче пава.
Проміння перше, мов любов,
Тривожить серце твоє знов.
Ти мрієш, думаєш, радієш,
І мовиш сонцю неодмінно:
"Чому ж ти, сонце, паленієш
Так гаряче, яскраво, многотлінно?"
І маєш відповідь ти враз:
"Бо я нічого не боюсь!
Без усіляких марних фраз
Повністю людям віддаюсь!"
4.12.2013