Давно в твоїх холодних снах
Зима панує, не весна,
Ти цінувати спокій став,
І край всім почуттям поклав.
Де був вогонь, лиш попіл є.
Схололе серце відлік б"є.
Усе зробив ти, як хотів,
І холод душу затопив.
Нащо потрібні почуття,
Вони самотні , як життя,
Нехай накриє все зима..
Бо нас - нема.