Тьмяніє день, у небі плаче синь,
Ось-ось вже чорна ніч настане.
Забув я слова світлого глибінь,
Щоби освідчитись ним на останнє.
Ховає жовтень барви золоті,
Вітри – бродяжки, ті майстри ховати.
Залишся, дорисуй зі мною... холости,
Все розуміє осінь і зове кохатись?