Ти задоволений своїм життям???
Пишеш книжки, спалюєш залишки романів та років у комині,
Втрачаєш колір, набуваєш тьмяності,
А серце далі болить при одному лиш спомині...
Та люди при кожній зустрічі видерають клішнями твою правду,кому ж присвячені всі рядки?А ти допиваєш, своє латте без пінки,тихо воркочеш собі під носом,
Що була в житті головна і паралельно ще 3 головні жінки...
Ти вкотре зачитуєш свій реквієм за коханням,та слухачів досі нема,
Тільки чернильний відбиток на стіні твоїх довгих вій,
Це коли могли би чути і сприймати сотні, а присвячувалось все рівно ,лише одній...