Не даруй ні речей, ні сина
Як у Андрія Хливнюка
Зими лишаються хвилини
І тобі — одне життя
Я засинаю рано вранці
Та прокидаюсь серед ночі
Десь на залізничній станції
Дивлюся потягу в очі
Йду трасою серед машин
Що світять мені фарами
Серед полів, лісів, чужих журбин
Вічних циган з гітарами
Несу, на жаль, лише тривогу
Та прошу у неба тільки одне —
Мені мало на землі бога
Дайте, будь ласка, ще