вартовий обійде засніжене сонне депо
від яскравого світла ховаючи втомлений погляд.
ми так довго шукали щастя у чеках Сільпо
не помічаючи що воно знаходилось поряд…
ризикуй моя люба
лишаючи попіл від блок постів
нам ніколи не розібрати ці вічні життєві ребуси.
над втомленим містом висить павутиння з електро дротів
по яким до шостої ранку не ходять тролейбуси…
місто спить
сплять будинки і різні споруди
всі тролейбуси сплять склавши штанги мов янголи крила…
та в цей час по місту тиняються дивні люди
вони дивні…
так само як ми
мила…
М.Філдман