З сумних лiсiв повiяло дощами.
Над полем вiтер хмарку колисав.
Навскiснi дощик лiнii писав
У зошитi блакитними сльозами.
Намокла i брудна стерня колюча
Чiплялася за мокрий край плаща.
Я тiшилася листячком плюща.
Тягла туман до себе темна круча.
Пейзаж розмитих бляклих кольорiв.
Птахiв у зграях журних голосiв.
Пташина, що присiла на долонi.
В душi лиш запiзнiле каяття,
Що розгубили щире почуття.
Пролилися дощем сльози солонi.