Я - великий недолік свого тіла,
свідомість митися на небо посилаю
щовечора. Як би хотіла,
щоб та на хвилину до раю
влетіла, бодай помилково, бодай заблукавши,
набридло бо марно тинятися, їсти туман,
терпіти любов і побої ваші,
кульгати, пірнати в оману.
Сьогодні вже й небо зчорніло,
каже: "Досить цього бруду".
Мені, будь ласка, ось те мило
зелене, вручну відмивати буду.