Кожен день - вульгарна інтермедія,
боротьба з бажанням і нежиттю плине
аж до самого вечора,
потім - забуття і світлини.
Очима, хто дубовими, хто скляними,
чіпляються люди чудові й огидні,
а ти розглядаєш мою спину,
насилаєш злидні.
Відьми вилітають через димар, втікають,
чаклуни скуті, сідають за грати.
Не знаєш, а всі знають -
марно починати.