Сорок рокiв стежками кохання
В рай музичний, пісень почуття
Нас вели у великих зiзнаннях
Шлюбом вiри, надiї в життя.
Як багато шляхiв пролягло
Де та юність квітуча буяла…
Чи було все це!? Так це було.
Сорок років…, а як цього мало.
Під пiснi молодого ансамблю
Те кохання ще й досi кружля
I лелеки приносять на землю
В хату кожнiй родинi маля.
Сорок років… а як це замало
За тим часом нам серце спiва
Ой як жагуче мене цiлувала!!!
Аж макітрилася голова!!!
Сорок років…, а як це замало
Хай нам муза продляє життя
I все що назавжди об’єднало
З нами в нових живе почуттях.
Час не встояв від плинного часу
Вже є пiснi дітей та онук
ХАЙ ЖИВЕ У ПIСНЯХ, БЕЗ ПРИКРАСИ,
ВАШ КОЛЛЄГА, ВАШ “ЛАБУХ”, ВАШ ДРУГ.
9 квiтня 2013 рiк
Вiктор Симоненко