Відлітають журавлі,
Вересень почався,
Сів я тихо на траві,
Згадками втішався.
Прохолодний вітер віє,
Сонце вже не сильно гріє,
Але я буду радіти,
Завжди буде в серці літо,
Полуниченька і вишня,
І в садку калина пишна,
І прекрасний той світанок,
Що хвилює кожен ранок,
І так жаль, що лінь вставати,
У віконце виглядати,
Вдалину все поглядати
Й оком зелень не спивати.
Усе це в вересні згадав,
Коли удома я писав
Нового реферата,
Його писати-просто страх,
Та ще й блукає у думках
Сільська низенька хата,
Та буду довго працювати,
В житті чогось щоб досягти,
Нові побачити світи
І в відчай не впадати.
Бо це поганий дуже стан,
Він нас підстерігає,
Коли в людини безліч ран,
Чим втішитись, не знає.
А тепле і прекрасне літо,
І ці духмяні в полі квіти
Я буду пам’ятати,
А в осінь, зиму і весну
Ночами довго не засну,
Його буду чекати.