Жива душа твоя безмежна,
Мов річка з чистою водою,
Вона насправді незалежна,
Й не поневолена ордою.
Сердечко любляче жевріє,
І кожен з нас - твоя дитина,
Палає вогником надія -
Чекає мати - батьківщина.
Вона жадає сонця з неба,
Весни родючого тепла,
Скажіть, чого ще мамі треба?
Їй треба щоб сім’я жила!
Хоча ми рідні твої, мамо,
Я прошу, вибач нас, людей,
Звертаюся до тебе прямо,
Один із люблячих дітей.
Ти молода і так чарівна,
Люблю й пишаюся тобою,
Чудова Україна, й дивна,
Із мальовничою красою.
Не можна мати ображати,
Вона єдина нам у світі!
Її нам треба поважати -
Життя ростити серед квітів!