Читають вірші тут високі…
Люди сиві, мабуть, одинокі
А про що ж вони, оті вірші?
Про сни та про чужі душі
Кажуть, що ніколи не забудуть
Як було добре їм в ті роки
Коли були вони зовсім молоді
Повні сили , мужності й надії
Про те чого уже давно не має говорять
На відсутність в молоді цілі нарікають
Вони новому поколінню докоряють
Хоч нічого про нас вони не знають
Не знають що турбує душу нашу
Вважають, нас байдужими до всього
Та, про те що пам’ятати мушу
Історію народу чистого свого