Порину у бентежний вир любові,
У вир до болю вистражданих слів.
Пливуть слова затьмарені сльозою,
Змальовуючи образи на тлі:
На тлі печалі зоряної ночі,
Яка бринить казками поміж вій.
Копиці слів казкар мені наврочить,
Сховавши в хмари місяця таріль.
Глибінь душі розкриється блаженно,
Збираючи поезій зорепад –
Слова пульсують в радісному щемі,
Даруючи планеті віршосад.
2010