“Я ЗАКОХАЛАСЯ!!! ОТ ДУРА…!
ЯК МАЛОРIЧНА… ЯК В КIНО…
Я ДУМАЛА ОРЕЛ!!! НАТУРА!!!
А ВОНО НI… КОЗЕЛ… ЛАЙНО…” . ВIКТОР СИМОНЕНКО
Та не картай ти так себе
За те, що в Боги пiдсадила
Iуду… то, що не простила
Iржа доконуэ тебе.
То ж не король, а “ВЕЛИЧ ХАМА”,
Та то й не вiн же, а “ВОНО”
Згадай, що наказала мама:
“Все пада ниць таке багно”.
Омий своэ личко в свiтанок
З роси… попий з джерел води
Щемiти серце перестане
Про те “ВОНО”… i назавжди.
Заглянь у всесвiта вiконце
Мiльярду рокiв уклонись
Мине пiтьма i зiйде сонце…
А що? То щось було колись?
P. S.
В жалобi квiткою зiв’янеш
Не треба йти на ту вiйну,
Не дай зiп’ ятися дурману…
Та вiдпусти “ВОНО”… в труну.
18 травня 2012 року
ВIКТОР СИМОНЕНКО