Не тебе я жадав, не до тебе,
Я думками щоночі летів,
Моя мрія,безмежна мов небо,
Описати її мало слів.
Це вона то підніме , то втопить,
У гірку, сірих днів пустоту,
Зловживає, бо знає, є попит,
На чарівність її золоту.
Це для неї я словом барвистим,
Сиплю квіти в буденності млу,
Та без неї,мов риба без кисню,
Задихаюсь, згораю в золу.
Я без мрії не можу літати,
Моя думка без неї німа,
В ній наркотик, спокуса та фатум,
Лиш спасіння від неї нема.
А коли буря в серці проходить,
Моя мрія, як завжди свята,
Знов веде крізь вулкани та води,
Крізь розлуки, що серце ятрять.
Та скажу тобі чесно та щиро,
Знов наївні слова та пусті,
Ти коханню призначила вирок,
І віддала мене самоті.