Для того, хто гине, товариш – не ласка
(Ласкаве – лукаве, а втіха – труна).
Товариш йому – несподівана казка,
Що збуджує серце, мов буйна весна.
Розгледівши гидь нескінченної туги,
Побачивши неміч скорботних років, –
Тоді тільки зможе здолать він недуги,
Тоді тільки душу позбавить плачів.
Господь не дає, щоб затим відбирати.
(Хто може у Неба відняти зірки!)
Господь додає всім, хто хоче пізнати
Народження другого світлі стежки.
Невинність доріг – золота коловерть.
Померти у мудрості – щастя, не смерть.
(З книги "Крилатий Вовк")