Марія – ім’я, те, що в світі знане, й вічність
За ним - немов за скелею: так тихо!
За ним: вся ласка мамина та ніжність,
Любов на повні груди життям диха.
Марія – не Марина і не Маша,
Не Маня, не Машуня і не Мері!
Марія – Діва – непорочна, рідна наша, -
До храму завжди є відчинені всім двері!
Марія – ймення не для моди, не для слави.
Воно на щастя, для безмежної любові!
Воно - як сіль, що додається в прісні страви, -
Як тиша й спокій, що гуляють по діброві.
Марія - завжди для синів усіх та дочок, -
Як взірець для мам, дружин та шлюбу!
В вічність річкою тече за роком рочок,
Прославлять в ділах за Сина любо!
Поет ХХ сторіччя 08.01.2014 с.Торгановичі