перевод с укр.
http://www.stihi.ru/avtor/patrik7
Наш остров – скала,
Что торчит в океане времени
Как жёлтый тростник
В сознанье монаха молчащего,
Что камень дичайший,
И все за него запинаются,
Блуждая в пустыне истины
Тот, на котором точат
Мечи лохматые рыцари
Иль клетчатые Робин Гуды
Короля Конхобара мак Доннхада.
Аббатство Алонард. Холодные стены
Заросшие мхом, солоны.
И сына четыре – четыре столба
Разрушенной церкви ирландской:
Атри, Кахал, Еохокан, Кинаед.
Кем же быть сыновьям короля,
Как не подданным сана?
Клан Холмайн. Его легенды
Пахнут пожарищем
Сквозь аромат июня…
На седых скалах
Тщетно ищем надежды,
Те, что утрачены
Ещё тогда…
Оригинал:
«Тайна эта мне неизвестна…»
Григорий Сковорода
Наш остров – це скеля,
Що стирчить з океану часу
Як жовта очеретина
У свідомості мовчазного монаха,
Як дикий камінь,
За який постійно шпортаються
Блукаючі у пустелі істини,
Чи то на якому точать
Свої мечі патлаті лицарі
Чи то картаті Робін Гуди
Короля Конхобара мак Доннхада.
Абатство Алонард. Твої холодні стіни -
Замшілі й солоні.
Чотири сини, як чотири стовпи
Зруйнованої ірландської церкви:
Атрі, Кахал, Еохокан, Кінаед.
Ким же ще бути синам короля
Як не священиками?
Клан Холмайн. Його гіркі легенди
Пахнуть згарищем
І кульбабами квітня…
На сивих скелях
Виглядаємо сподівання
Яке згубили
Ще тоді…