Из украинской поэзии:
Василий Поддубняк
Под настроение
Полузабыты… Богом и людьми…
Меж скифских троп
И будней невесёлых,
Как пятнышки на полотне Зимы
Чернеют наши хутора и сёла.
О, Украина, ты везде щедра:
Орудуй, грабь желаньям на потребу
И степь, и Чёрный лес, и белый храм…
Захочешь, забирай и звёзды с неба.
Уже идёт ордынцев новых рать.
Чужих – раз-два ... А то свои ...
Ордынцы!
Орлы притихли, вороны ж – летят:
Украйны нашей новой... украинцы?..
Уж небеса темны от чёрных крыл,
А на болотах – виллы и хоромы...
Кто ж нашу Украину покорил?
Неужто тропка в ад – как будто к дому?..
Сойдут снега,
Майдан умолкнет враз,
Река людская стихнет понемногу.
И в... новый коммунизм покличут нас,
Туда, где были мы, забыв про Бога.
И нас в воде стоячей… подожди…
С тех берегов, где в небо прут хоромы,
Как будто рыбу, выудят вожди,
Что сдуру усадили мы на троны.
Перевод с украинского
Марины Ахмедовой-Колюбакиной
Василь Піддубняк
Під настрій
Напівзабуті Богом і людьми,
Між скіфських троп,
Між тижнів невеселих,
Маленькі цятки на снігах Зими –
Це наші хутори і наші села.
Полузабытые Богом и людьми ,
Между скифских троп ,
Между недель невеселых ,
Маленькие пятнышки на снегах Зимы -
Это наши хутора и наши села .
О Україно, ти щедротна скрізь:
Приходь, орудуй, забирай огребом
Степи, і білий храм, і Чорний ліс,
Захочеш, забирай зірки і небо.
Вона вже йде, нових ординців рать.
Чужих – раз-два… А то ж свої…
Ординці!
Орли принишкли, ворони ж – летять:
Нової України… українці?..
Вже небо повне криків, повне крил,
На болотах же – вілли і хороми…
Хто ж нашу Україну підкорив?
Невже ця стежка в пекло – як додому?..
Зійдуть сніги,
Майдан затихне скрізь,
Ріка людська вспокоїться помалу.
І нас позвуть в… новітній комунізм,
Туди, де ми бували й… не бували.
І у стоячій приміській воді,
Де в небо пруть хороми, вежі й вілли,
Як рибу, нас ловитимуть вожді,
Котрих ми в трони здуру посадили.