ти мені назавжди глибокою раною
не кажи що все марно
я цією раною собі нагадую
як було мені цілим - не гарно
як кружлялось в твоїх обіймах
як любилося в твоїх посмішках
не кажи що зосталися бідними
я багатством колишнім - до сита
мені вкрай тебе не вистачало
і жадалося все нестерпніше
я казав: – тебе дуже мало
ти жалілася: - ще натерпишся
у пітьмі особистого звалища
ми тихесенько подихом вабили
один одного. я за ті радощі
готовий кручі звернути маревні
обійти всі пустелі й хащі
перетнути моря з океанами
не кажи що не знаєш - нащо
не розтягуй країв рани