я тебе не благатиму :
повернись до мене, кохана, вмираю
ні
такого мені не треба
такого я кохання не знаю
принижуватися
сльозити
вимолювати камбеків
не діло
тому гучна
роби собі як знаєш
а краще – як каже серце
коли воно більш мене не чує
то й не треба насилувати
посміхнись
відкрий рота
та промов:
- любимося й надалі
але з іншими, гаразд?
та ти
тримай для мене місце на ліжку теплим
співай про мене на світанку
свої веснянки
заплющуй очі та бач мене гарну та щасливу
кохай мене
кохай мене
кохай мене
завжди
та відпусти
сміливо
без питань
та болю
і я посміхнусь тобі у відповідь
лише краєчком лівим
білих вуст
я скам’янію ненадовго
перетравлю твої настанови
і вдарюся об землю
щоб встати цілісінько новим
теж гучним
та вільним
нарешті