Біжить вода по закарпатських схилах
По кам’янці прямує босоніж,
Бринить струмками по зелених жилах,
Відпочиває озером… Облиш.
Гримить вода, зриваючи каміння,
У профіль гір врізається ножем,
Кипить у бурунах, луною лине,
І кришить цілі скелі на драже.
А ще… диви, брильянтиком стікає
По голочках світанкова роса,
Та цілий світ вода перевертає
І крізь озера видно небеса.
Тече вода… У людях Закарпаття
Кров велетенських гір – то кров людська.
І люди - велетні, добром сердець багаті,
І цілий світ горить у них в руках.
І їм під силу скелі роздробити,
І профіль гір змінити заодно.
А можуть просто друзів запросити
Щоб пригостити сонячним вином.
Ось народилось речення просте.
І келих свій пускаючи по кругу
Я щиро Богу дякую за те,
Що маю на Землі такого друга.