Дощик сіє дрібні напасті,
В світло день через грози йде.
Я ключі загубив від щастя,
В серці холод віків живе.
В сні на гілці думки присіли,
Птахи радості сняться мені,
І минулою пам’яттю грілись,
Князь під’їхав до нас на коні.
Пам’ять далі в глиб часу прямує,
В чорний зруб собі йти велю.
Хазар за стіною рыдню катує,
Меч піднявши , свій крок роблю.
Істин іскри пропалюють серце,
Новий час мені звірить прийдеться.