Зачепила осінь маму:
Срібла в коси додала.
Ну а ще недавно,влітку,
Мама русою була.
Повплітала пасма срібла-
Стала срібною коса.
Та ні трішечки не зблідла,
Не змарніла вся краса.
Тільки мудрості додала,
Також зрілості років...
ЇЇ здалеку впізнала
І почула її спів.
ЇЇ зовнішність із сріблом
Ще солідніша тепер.
Вже й до зіроньки подібна,
Що світила й світить в змерк.
Що ти,осене,зробила?
Нащо срібла додала?
Нащо пензлем зачепила?
Й вже не руса ,як була...
Нащо пензлем зачепила,
Повплітала сивину?
Що ж ти,осене ,творила?
Маю маму я одну!
14.01.2014