Засудженні на втечу, від реальності
Минулі спогади, навічно зневажав
Бурхлива безнадія, то є крайнощі
На свою долю, все наполягав
Людину просто, вабили до рабства
Від чого втікати, якщо життя не власне
В своїй свідомості, посміхатися, нащо
Люди діляться, на власність, і панство
Де ці кордони, обличчя хворе
Лише м’ясо, непотріб для них
Брудне, і в полоні, іграшки долі
Чому я тоді, залишити не встиг
Як можуть довкола, сонце і гори
У власності, цілий світ
І сонце що падає, мені на долоні
Лишити собі не зміг
Ти чиясь машина, в очах безсила
Просто, рушійна сила, ти знав
І нема більше віри, загинула з тілом
І такий нині час настав
Який зараз рік, і в чиїх я обіймах
І котра година пітьми
Зимою холодною, на смерть завмерла
Цієї кривди, лишила на двох
Все мовчиш, і як би не було
Ховати довколо, життя молоде
Візьму я на руки, віднесу у поле
Загублене, невинне, мале
Мандри у сповідь, тяжко від болю
Все залишилося так, скрізь віки
Не захищена зовсім, словом закону
Де гроші вирішують, хто тебе вбив
Чого ти коштуєш, вічність роботи
Не бачити зовсім, нового буття
Треба встояти, молитись на Бога
Лише, полишає, надія моя!!!