Мені здається, ти був світлом.
Човном натхнення, що пливе
В долонях, в серці. Теплим вітром,
З яким все знову оживе.
То я не знала, буде злива
Чи нас з'єднає сонця світ?
Для тебе стану я можлива?
Чи поміж нами моноліт?
І все, що з уст тоді зірвалось,
Лише даремність, все пусте.
Той день, де вперше посміхалась,
Прошу, хай серце збереже.