Хоч година уже пізна,
Та мені не спиться!
Та й боюся засинати,
Бо вона присниться…
Любов мені ламає душу,
Через це мені погано!
Єдині ліки – це взаємність,
Лиш вона загоїть рани…
Рани ті уже глибокі,
І стають все більші!
Бо любов така жорстока,
Та не можу знайти іншу…
Та й не треба мені інших,
Я її люблю!
І такої, як вона,
Більше не знайду…
Бо таких більше немає,
Лиш вона така одна!
Ніжна, гарна і весела,
Та, на жаль, з нею не я…